інколи буває
так тихо…
не тільки в кімнаті,
а й в світі,
здається, ні порошинка не зрушиться з місця,
й секунда триває як рік,
а може й як двісті…
всі завмерли,
занурившись в себе,
нікому й ні від кого нічого не треба,
і навіть від неба…
…і тут ніби “клац!”…
і все заревло,
все зрушило з місця,
пішло, попливло!
весь світ знову в русі,
в коханні, в змаганні,
хтось на роботі,
хтось на навчанні,
у школі, у ВУЗі,
а хтось, оце щойно, освідчивсь подрузі…
дехто, звичайно, продовжує спати,
той, кому рано дуже вставати,
йти на робоу, в метушню і турботи,
бо ж понеділок стартує в суботу!
триває життя, не завмирає!
Секунда, насправді, рівно секунду й триває.
© Віршики пана Назара